Ці лютневі дні оповиті сумом для кожного свідомого українця. Третя річниця Революції Гідності змушує вкотре переосмислити ті трагічні події, роль простих людей у супротиві проти влади, у спробі змінити своє життя на краще.

Скільки б років не минуло з часу виводу радянських військ з території Афганістану, проте ця сторінка історії не може бути викреслена і забута. Чужа війна, на якій 18-річні юнаки показали приклад мужності і героїзму, з болем відгукуватиметься в серці народу.

Районна бібліотека звикла до відвідувачів та проведення різнопланових заходів, проте цього разу вона приймала незвичних гостей – місцевих казначеїв. Саме у стінах книгозбірні 7 лютого відбулося неординарне дійство з красномовною назвою – «Вишивана моя Україна».

Українською мрією завжди були єдність, свобода і незалежність. Основа державності, якої споконвіку намагалися позбавити цю прекрасну частину земель всі її, так звані сусіди, прикриваючись «високими» інтересами, час від часу набувала цілком ясні обриси. Так сталося і на початку 1918-го...